Володимир і Олена
Спільна історія Легіону розпочалась з перших днів повномасштабного військового вторгнення в Україну в лютому 2022.
Ми вивезли дітей зі столиці на безпечну відстань до бабусі й дідуся. І поставили перед собою питання: що ми можемо зробити, відчуваючи безсилля проти палаючого жаху в Україні? Він – менеджер в IT компанії, вона – вчений-викладач у пролонгованому декреті. Серед можливостей - евакуація на захід, робота та біль від поглинання новин в очікуванні. Але чекати просто не змогли.
26.02.2022, Київ. Попереду 36 годин комендантського локдауна, паралізований сектор постачання та заклики допомоги від замкнених у відчаї. Всі вагання залишаються позаду.
Рідні, друзі та майбутні легіонери
Вода, хліб, дитячі суміші, памперси, тушонка, крупи – переміщувалися з полиць магазинів та аптек черкаського райцентру до сімейного паркетнику. Саме тут, на третій день війни, наш легіон зростає – долучається брат та його родина.
Наступного, четвертого дня ми подолали безліч блокпостів і перевірок на шляху до столиці. Як же ми потрапили до міста?
В безлюдному зовні Києві нас зустрічає знайомий і вже легіонер – місцевий оперативник з товаришем. Чоловіки з гострим відчуттям відповідальності та хороброю людяністю - саме те, що потрібно. Дякуючи їм, вже по обіді наш перший вантаж зі сльозами радості приймав персонал столичного інституту педіатрії, акушерства та гінекології (ІПАГ). Залишалося ще півдня. Доки ми поверталися з лікарні, наші легіонери вже купили ковдри, теплі речі, воду, їжу та ліхтарі на прохання однієї столичної тероборони. Тож ввечері ми потрапили в Київ ще раз і привезли необхідне.
Нас зустрічали безліч наставлених автоматів, вимушена недовіра військових на постах, нависаюча тиша Києва, яку пронизували віддалені вибухи. Але що це - порівняно з радістю, подякою і відчуттям закритої важливої задачі, що отримали у відповідь.
Іноземні друзі та спільнота, що працює
Цей складний четвертий день, з усім адреналіном та фізичними навантаженнями, з палаючими від напруги смартфонами, подарував нам чітке розуміння: ми – Легіон Захисту. Ми повинні боротися в новій реальності.
Так, з кожним днем легіонерів ставало все більше. Часом навіть вдавалося фіксувати це в геометричній прогресії.
Це були і є військові, лікарі та інші вартові, з якими напрацювали спільну довіру. А також друзі, колеги, компанії і закордонна спільнота, котра допомагала власними силами і коштами. Деякі наші іноземні товариши-легіонери вже воюють в інтернаціональних батальйонах України.
На Київ майже щодня формувалися і супроводжувалися буси з їжею, ліками, теплими речами, військовою амуніцією, спальниками, дитячими товарами, паливом для військових, лікарень, мешканців укриттів та родин з дітьми. На зворотному шляху ми забирали з собою людей та тварин. Згодом вантажі формувалися вже і за кордоном: в США, Німеччині, Польщі, Бельгії, Словаччині, Хорватії. Звідти вони прямували до Києва, Харкова, Миколаєва, Чернігова, на Схід.
Автівки, буси, вагони. Ланцюги онлайн-помічників, закупівель, логістики, взаємодій з іншими волонтерами та координації з військовими. Тисячі кілометрів та сотні добрих справ по запитах - стали цією самою новою буденністю.
Громадська організація
Так ми провели понад два місяці, балансуючи пріоритетами, змінюючи фокус відповідно до запитів. І зібрали величезний мішок чеків та рахунків та сотні фотографій. Отримали пропозиції до створення меморандумів співпраці та інших проектів і, зрештою, логічно дійшли до рішення створити юридичну особу.
Тепер ми офіційно ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ”МІЖНАРОДНА СПІЛЬНОТА ”ЛЕГІОН ЗАХИСТУ” – загартований досвідом механізм.
Зараз ми працюємо заради перемоги і витрачаємо всі ресурси на закриття потреб в гарячих точках. Але мріємо, щоб ресурсів вистачало на більше! Наприклад, на 10 роботів для розмінування або на проект будівництва житла для переселенців. Тому вважаємо своєю місією - залучити стільки небайдужих до відновлення країни професіоналів, скільки зможемо. Залишаючись при цьому просто людьми, що розділяють відповідальність за майбутнє. Долучайтеся!
